СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КЛАСИЧНОГО ФАКТОРИНГУ В УКРАЇНІ

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КЛАСИЧНОГО ФАКТОРИНГУ В УКРАЇНІ

Самбірський Мар’ян Михайлович,
Голова Асоціації факторингових компаній “УКРФАКТОР”
кандидат економічних наук.

Значення факторингу для ділового обороту

Під факторингом в Україні переважно розуміють операції за якими банк або інша фінансова установа, яка має право надавати факторингові послуги, здійснює викуп дебіторської заборгованості в іншого банку або кредитної установи, і в подальшому, самостійно стягує цю заборгованість із боржника. В умовах економічної ситуації, яка склалась протягом останніх років, більшість факторингових угод є саме такими. Ці операції, однак, не є факторингом у класичному розумінні цього поняття.
Класичний факторинг, насамперед, є видом фінансової послуги. Головне його призначення - поповнення обігових коштів підприємства та створення можливостей для розширення збуту. Суть факторингу полягає у тому, що банк або інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (фактор), надає клієнту за плату фінансування (зазвичай строком до 120 днів) в обмін на відступлення клієнтом фактору прав вимоги до боржників, які виникли з договорів поставки, надання послуг тощо. В обмін на право вимоги дебіторської заборгованості фактор зобов’язується одразу виплатити клієнтові аванс, розмір якого зазвичай складає до 90% від вартості відступленого зобов’язання, а решту суми - після отримання відповідних виплат від боржника. Оплата послуг фактора здійснюється за рахунок комісії за надання фінансування чи інших платежів, а також відсотків річних за використання грошей.
Використання факторингу дозволяє бізнесу:

  • розширювати частку компанії на ринкуза рахунок залучення додаткових обігових коштів;
  • отримувати додатковий прибуток за рахунок поповнення оборотних коштів і збільшення обсягу продажів;
  • формувати нові конкурентні переваги за рахунок надання покупцям тривалих відстрочок платежу;
  • подолати проблеми касових розривів за рахунок індивідуального графіку проведення операцій по фінансуванню.

Стан у якому перебуває класичний факторинг у конкретній країні свідчить також і про рівень розвитку економіки. За даними організації Factors Chain International (далі - FCI), які опубліковані у щорічному огляді факторингу, обсяг світового ринку факторингу у 2014 склав 2 347,513 млрд. євро. Найбільший факторинговий оборот у країн, які за даними Світового Банку в 2015 році увійшли в десятку країн світу з найвищим рівнем ВВП: Китай (406 102 млн євро), Великобританія (350 622 млн євро), Італія (183 004 млн євро), США (97 670 млн євро). Таким чином рівень розвитку факторингу є індикатором рівня розвитку економіки та ділової активності бізнесу.
В українських умовах, коли кредити сьогодні доступні обмеженому колу підприємств (за підрахунками Укрсиббанку не більше 5-10% малих і середніх підприємств можуть обслуговувати п’ятилітній кредит навіть під 16% річних), класичний факторинг міг би стати доступним джерелом фінансування для бізнесу, однак поки що ринок класичного факторингу в Україні переживає не найкращі часи.


Ринок факторингу в Україні

За результатами дослідження FCI найбільші обсяги факторингових операцій спостерігались в Україні у 2008, 2013 та 2014 роках.
Діаграма 1 Показники оборотів факторингу в Україні з 2008 по 2015 роки
Діаграма 1 Показники  оборотів факторингу в Україні з 2008 по 2015 роки
Наведені цифри потрібно сприймати з урахуванням того, що більшість договорів факторингу укладається для фінансування прав вимоги за банківськими кредитами. За інформацією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) у 2015 році обсяг таких договорів склав 11,5 млрд грн із 16,56 млрд грн загального обсягу договорів факторингу, тобто 80,5%. Такий дисбаланс в структурі факторингових операцій в основному пов’язаний із виведенням з ринку неплатоспроможних банків та кризою неплатежів за банківськими кредитами у зв’язку з девальвацією гривні у 2014 – 2015 роках.
На ринку класичного факторингу на сьогодні лише кілька гравців. Це такі компанії як «Арма Факторинг», «ФК Факторинг», «Фактор Плюс», «Факторинг Фінанс».
Серед банків найбільш активно класичні факторингові послуги надають 7 установ – ПУМБ, «Райффайзен Банк Аваль», «UniCredit Bank», «OTP Bank», «Альфа-Банк», «Банк Південний», «Укрексімбанк». Credit Agricole працює виключно з одним клієнтом - мережею «Ашан».
На цьому невеликий список суб’єктів, які готові надавати послуги класичного факторингу в Україні вичерпується. І це з урахуванням того, що за даними Нацкомфінпослуг станом на 01.01.2016 в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 457 фінансові компанії, які мають право надавати факторингові послуги.
Не дивлячись на таку асиметрію і орієнтацію факторингової діяльності на операції з фінансування прав вимог за банківськими кредитами, протягом 2015 року в Україні було укладено 14 267 договорів факторингу на загальну суму 16,56 млрд грн. Кількість укладених договорів факторингу у 2015 році і в першому кварталі 2016 року дозволяє говорити про ріст кількості факторингових угод у цей період. Показники І кварталу 2016 року також дають підстави для оптимістичних прогнозів - у І кварталі 2016 року укладено на 1 177 договорів більше, порівняно з відповідним кварталом 2015 року. Варто пам’ятати, однак, що лише приблизно 20% від цих операцій є факторингом у класичному розумінні.
Діаграма 2 Договори факторингу, укладені в Україні у 2015 – 2016 роках
Діаграма  2 Договори факторингу, укладені в Україні у 2015 – 2016 роках
Ще однією характерною рисою факторингу в Україні є те, що він в основному фінансується за рахунок власних коштів факторів та за рахунок інших джерел. Незначна доля банківських кредитів у фінансуванні факторингу у 2015 році ще більше знизилась у порівнянні з показниками 2013 року (див. Таблицю 1). Порівнявши частку банківських кредитів у структурі фінансування факторингових операцій у І кварталах 2013, 2014, 2015 та 2016 років, можна прогнозувати, що у 2016 році частка банківських кредитів в структурі фінансування факторингових операцій залишатиметься незначною.
Таблиця 1 Джерела фінансування факторингових операцій (млн грн)


Джерела фінансування

2013

2014

2015

І квартал 2016

І квартал 2013

І квартал 2014

І квартал 2015

Власні кошти

6183,9

15168,8

13780,2

2457,3

514,9

491,4

3567,1

Позичкові кошти юридичних осіб (крім банківських кредитів)

367,7

1 279,7

1 251,9

59,6

58,4

84,5

201,3

Банківські кредити

3338,9

4926,3

793,6

80,5

338,9

1201,9

114,2

Залучені кошти фізичних осіб

 

 

1,5

 

 

 

 

Інші джерела

149

2 146,1

728,7

680,2

27,4

47,8

46,4

Всього

10039,5

23525,7

16555,9

3 286,6

939,6

1826,20

3928,90

З урахуванням такої структури фінансування, розвиток ринку класичного факторингу суттєво обмежений, оскільки факторам потрібно мати у своєму розпорядженні значні обсяги вільних грошей.
Варто також відзначити, що у 2015 році у структурі фінансування факторингових операцій з’явились кошти, залученні від населення, однак, тільки в розмірі 1,5 млн грн.
Як висновок можна зазначити, що український ринок факторингу характеризується дисбалансом як з точки зору пропорції факторингових операцій, так і з точки зору джерел їх фінансування:

  • більше 80% факторингових операцій – це фінансування прав вимоги за банківськими кредитами у той час як класичний факторинг поки недостатньо розвинутий;
  • основним джерелом коштів для здійснення факторингових операцій є власні кошти факторів.

Щодо вартості факторингових послуг, то у банків-факторів відсоткова ставка коливається на рівні 26-28% річних, а у факторингових компаній – 25-35% річних. Додатково клієнт оплачує фактору різноманітні комісії від суми відступлених факторові вимог – за встановлення факторингового ліміту (на рівні 0,5 – 1%), за обслуговування (0,5 – 2%), за опрацювання документів, які стягуються у відсотках від суми накладних (0,1 – 0,2%).
Фактично на сьогодні вартість факторингових послуг майже дорівнює вартості кредитів, однак, для отримання фінансування від фактора потрібно надати набагато менший пакет документів та не потрібно надавати забезпечення у формі іпотеки чи поруки.

Зміна ситуації

З наведених вище даних можна зробити прогноз, що протягом найближчих років кількість та обсяг укладених факторингових договорів скоротиться, оскільки процес виведення неплатоспроможних банків з ринку поступово завершиться, а кількість кредитних зобов’язань, які можуть бути предметом факторингових договорів зменшиться.
Розвиток ринку класичного факторингу в Україні суттєво гальмується через низький рівень довіри інвесторів до українського бізнесу та низький рівень довіри населення до банків, високу вартість капіталу, а також високі ризики невиконання боржниками своїх зобов’язань.
Про низький рівень довіри з боку інвесторів свідчить те, що власні кошти факторів займають більше 80% у структурі фінансування факторингових операцій. Оскільки населення не довіряє банкам, спостерігається відтік депозитів, а отже скорочуються можливості залучення коштів фізичних осіб до фінансування факторингових операцій.
Вартість капіталу в Україні також залишається високою, а можливості залучити дешевий іноземний капітал обмежені. Облікова ставка Національного Банку України встановлена на рівні 15%. Відсотки за депозитами в Україні залишаються високими, це не дає змогу банкам знижувати процентні ставки за кредитами. Ці чинники безпосередньо впливають на те, що факторингові операції фінансуються в основному за власні кошти факторів. Для того, щоб фактор міг надавати послуги класичного факторингу у його розпорядженні мають бути значні фінансові ресурси, акумулювати їх за рахунок тільки власних коштів надзвичайно складно.
Не сприяє розвитку класичного факторингу і високий рівень ризику для факторів. Платіжна дисципліна боржників є вкрай низькою, а бізнес в основному живе за принципом: - «борги віддають тільки боягузи». У розпорядженні боржників є достатньо можливостей не платити. Це і низька ефективність роботи державної виконавчої служби, і недосконалість законодавства. За словами представників Міністерства юстиції в Україні фактично виконуються лише 10% судових рішень.
В Україні можна оперативно і без перешкод законно вивести ліквідні активи із підприємства. У результаті уже до початку процедури примусового стягнення на балансі компанії-боржника уже відсутнє будь-яке цінне майно, учасники і керівники компанії змінені, а сама юридична особа перетворилась на мильну бульбашку. Після таких «маніпуляцій» ефективність державної виконавчої служби вже не має значення.
Ситуація із виконанням судових рішень може покращитися з початком функціонування так званих приватних виконавців, однак поки що точно невідомо чи розпочнуть вони свою роботу у 2017 році, як про це повідомляють представники Міністерства юстиції України.
З метою запобіганню виведенню активів із підприємства також доцільно було б надати кредиторам можливість у судовому порядку визнавати недійсними договори відчуження активів, укладені після виникнення заборгованості та скасовувати рішення про зміну учасників та керівництва компанії-боржника, яка відбулась після виникнення заборгованості. На сьогодні, однак, у цьому напрямку не має жодних законодавчих ініціатив.
Надання кредиторам можливості заявляти такі вимоги через суд суттєво ускладнило б для недобросовісних боржників процес ухилення від виконання своїх зобов’язань.
Як висновок вплинути на формування сприятливого клімату для розвитку ринку класичного факторингу в Україні можуть такі чинники:

  • Підвищення рівня довіри інвесторів до українських фінансових установ.
  • Підвищення рівня довіри населення до банків, що приятиме збільшенню кількості депозитних вкладів.
  • Стабілізація ситуації на грошово-валютному ринку, та подальше зниження облікової ставки Національного Банку України.
  • Покращення ситуації з примусовим виконанням рішень українських судів, що посилить платіжну дисципліну боржників і знизить ступінь ризику неплатежів.
  • Впровадження механізмів, які дозволять кредиторам скасовувати договори, укладені боржником та рішення прийняті ним, якщо вони спрямовані на виведення активів із-під контролю юридичної особи.

19.10.2016