Кругле носим, квадратне котим

Кругле носим, квадратне котим

Відтепер участь у відкритому конкурсі з реалізації майна банків шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання можуть брати будь-які фізичні чи юридичні особи, а не лише фінансові установи. 


Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) від 21.11.2016 №2526 «Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку» (зареєстроване у Міністерстві юстиції України 13.12.2016) внесено відповідні зміни у пункт 5.11 глави 5 розділу V Положення і вони набули чинності 21.01.2017. 

У прес-релізі, розміщеному на сайті Фонду, висловлені сподівання що таке рішення приведе до зростання надходжень від реалізації активів неплатоспроможних банків, через розширення кола покупців, підвищення ціни у зв’язку зі збільшення кількості учасників відкритих торгів і посиленням змагальності між ними, а також підвищення рівня прозорості ринку.
 
Прес-реліз не посилається жодними економічними чи статистичними прогнозами і на мою думку, ухвалене рішення не призведе до очікуваних результатів і ось чому:

1.80% активів неплатоспроможних банків – це кредити. 

2.Фізичні та юридичні особи в основному не зацікавлені в покупці такого активу як кредит.

3.Для купівлі кредиту, з метою його стягнення з боржника у майбутньому, необхідно провести фахову оцінку ризиків, платоспроможності боржника, юридичний аудит відповідних документів, що зазвичай неможливо здійснити без допомоги економістів, юристів, а тому фізичні та юридичні особи, які не є професійними учасниками ринку не володітимуть повною інформацією для ухвалення відповідних рішень. Цей фактор буде бар’єром для їх виходу на ринок.

4.Заборгованість за викупленим кредитом у 99% випадках доведеться стягувати через суд і шляхом звернення до органів примусового виконання рішень.

5.Вартість активів неплатоспроможних банків, які продаються переоцінена. Учасники торгів (навіть якщо вони непрофесійні) зазвичай можуть визначити реальну ціну того чи іншого активу. Думаю, що сподіватись на те, що ціна продажу активу підвищиться внаслідок участі у торгах більшої кількості учасників це м’яко кажучи не надто фаховий підхід. 

6.Фізичні та юридичні особи і до внесення відповідних змін мали можливість викупити кредит, звернувшись за послугами до фінансової компанії, однак серйозної активності у купівлі кредитів неплатоспроможних банків не спостерігалось. 

Ці та інші факти дають підстави вважати, що розширення кола потенційних покупців не призведе до збільшення кількості угод з кредитами неплатоспроможних банків. 

Щодо підвищення прозорості на ринку, то її також не слід очікувати від прийнятого рішення, оскільки:

1.Сумнівно, що на торгах фізичні особи будуть відкрито скуповувати кредити неплатоспроможних банків, оскільки люди, які мають можливість купити такий актив навряд чи стануть робити це настільки публічно.

2.Швидше за все у торгах будуть брати участь юридичні особи з непрозорою структурою власності (або зареєстровані на «номінальних учасників»), створені спеціально для викупу конкретних активів. 

Таким чином, побачити реальних покупців активів неплатоспроможних банків буде неможливо. 

Як це не комічно але ринок покупки активів неплатоспроможних банків був більш прозорим саме під час дії п. 5.11 глави 5 розділу V у редакції, яка допускала участь у конкурсі з викупу активів неплатоспроможних банків тільки фінансових установ. Останні, наприклад, факторингові компанії зобов’язані подавати до Нацкомфінпослуг квартальну та річну звітність. До них встановлені вимоги щодо посадових осіб (керівника та головного бухгалтера), зокрема щодо освіти, стажу роботи, підвищення кваліфікації тощо. На додачу діяльність цих компаній суворо регламентується. 

Таким чином, якщо раніше активи неплатоспроможних банків викуповували фахові учасники ринку, які підзвітні державі в особі Нацкомфінпослуг, то тепер держава фактично втратила зі свого поля зору суттєву частину таких угод. На додачу цей ринок наповниться нефаховими учасниками, дії яких важко прогнозувати. 

Як бачимо, розширення кола потенційних учасників торгів з продажу активів неплатоспроможних банків не спроможне досягти цілей, які формулювались перед ухваленням такого рішення. 

Єдиний результат, який матиме така новела, це підрив позицій фінансових установ, наприклад, таких як факторингові компанії. Якщо актив неплатоспроможного банку може викупити будь-яка особа, то немає необхідності звертатись за такою послугою до фінансових установ, отже обсяг прибутку останніх зменшиться. Тобто, вказані зміни «вибивають ґрунт з-під ніг» професійних учасників ринку на користь широкого кола нефахових суб’єктів. 

Більше того, впроваджені зміни можуть мати протилежний результат – зменшення кількості угод, оскільки посилюється ризик визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання, укладених з Фондом. 

Ці договори мають певні риси факторингових, і, якщо їх укладатимуть суб’єкти, які не є факторинговими компаніями, то боржники за кредитними договорами звертатимуться в суд з вимогою про визнання таких договорів недійсними. Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, укладення договору факторингу особою, яка не має права здійснювати факторингові операції є підставою для визнання такого договору недійсним. Очевидно, що внесені зміни посилюють невизначеність із можливістю стягнення боргу за кредитом, придбаним у Фонду. 

Для реального збільшення кількості угод щодо придбання прав вимог за кредитами у Фонду необхідна наявність таких передумов:

1.Справедлива судова система. Інвестор, який придбав права вимоги за кредитом сподівається отримати справедливе судове рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитом. У сучасних умовах розраховувати на раціональні очікування в контексті винесення судового рішення не доводиться. До того ж строк проходження судового спору з першої до касаційної інстанції зазвичай складає близько року, а у спорах, які виникають з кредитних договорів такий строк може бути набагато більшим. Варто також врахувати, що справа може розглядатись судами неодноразово (пройти два кола від першої до касаційної інстанції). Інвестор явно не зацікавлений у вкладанні грошей з перспективою отримати судовий спір, який триватиме 2-4 роки. Тільки впевненість інвесторів у тому, що спір зі стягнення заборгованості за кредитом буде вирішено судом у розумні строки, ефективно та безсторонньо є головною запорукою росту інвестування в активи неплатоспроможних банків.

2.Судові рішення мають ефективно виконуватись. Інвестори вкладатимуть гроші в кредити неплатоспроможних банків, якщо будуть впевнені у можливості швидкого і ефективного стягнення боргу. Як показує практика отримати судове рішення це лише півсправи. Система державної виконавчої служби неефективна і стягнення за її допомогою кількамільйонного боргу - складна і витратна справа. Формування ефективної системи виконання судових рішень є вагомим фактором у підвищенні привабливості інвестицій в кредити неплатоспроможних банків. 

3.Кредити, які пропонуються до продажу через Фонд зазвичай переоцінені. Інвестор ніколи не заплатить за актив більше, ніж він коштує, саме тому кількість відповідних угод не досягає рівня, який би хотіли бачити представники Фонду. Адекватна оцінка кредитів з урахуванням ризиків їх неповернення сприятиме активізації їх продажу через Фонд.

4.Політична та економічна стабільність в Україні. Інвестори вкладатимуть гроші, якщо у них буде мінімальний рівень впевненості в безпечності їх інвестицій. Цього у свою чергу можна домогтись лише через стабілізацію ситуації в політиці та економіці, а також через посилення захисту прав власності, відсутності обмежень на виведення капіталу тощо. Саме покращення ситуації в цьому та інших описаних вище напрямках приведе до збільшення обсягу інвестицій в кредити неплатоспроможних банків.

Зрозуміло, що все вищеперераховане не в компетенції Фонду, проте без реалізації цих заходів, особливо реформи судової системи, будь-які інші дії Фонду не призведуть до збільшення угод з проблемними кредитами та активами, а навпаки, можуть мати протилежний результат.

01.02.2017